Як Бог оздоровив Миколу

Нашого дідуся паралізувало на ліву сторону. Наші тьотя й дядя, з ким жив дідусь, зробили невеличку вечерю, бо зійшлося багато людей і родичів, дізнались за хворобу діда. Й прийшла їхня сусідка, яка жила рядом біля них. Вона ще й була якась далека родичка дідові. Але вона була погана, бо служила дияволу, була відьма й робила багато зла.

Коли сідали до столу, вона взяла один стілець, щось там покрутила й стала запрошувати Миколу туди сісти. Наш тато все бачив, як вона крутила, й повідомив Миколі. Але Микола послухався її й сів на той стілець. Він міг би сідати, але треба було просто сказати: «В Ім'я Ісуса Христа забороняю чомусь трапитись…» Але Микола промовчав і сів. Просто був молодий, десь біля 25 було йому, й не думав, що щось може трапитись. А написано ж, що Христос сказав: даю вам владу наступати на ворожі сили, й ніщо не пошкодить.

Якось я слухала одну, яка теж так служила дияволу, але покаялась і стала служити Богу. Вона говорила: головне, послухатись і виконати те, що сказала та слуга диявола, й тоді вона має владу над тією людиною. Ми просто люди, й щоб ворожі сили нас не вразили, потрібно тільки Іменем Ісуса відігнати. Іншого нема нічого. Головне, не боятись їх, бо з нами Бог, з нами Христос, Хто переміг всі ворожі сили. Не потрібно просто мовчки виконувати, що вони велять. Тим більше що Миколі вже сказав тато, й він знав. Потім Микола все це сам зрозумів: диявол хотів зробити його інвалідом.

Це все було в неділю. В понеділок Микола, як завжди, поїхав на роботу на будівлю. Коли вже повертався з роботи з нашим сусідом, вони разом робили, теж молодий хлопець був, вони рішили скоротити дорогу до автобусної зупинки й пішли через поле, навпростець. Якраз тої ночі випав свіженький сніг, і все здавалося рівним. Але на тому полі була глибока яма. Й коли вони, йдучи по рівному, різко ступили в ту яму, то в Миколи нога в коліні не зігнулася, а пішла взад, і він порвав зв'язки в коліні повністю 😭 А в того, що йшов з ним разом, нога зігнулася в коліні, й він просто впав уперед.

Для Миколи були нестерпні болі. Він до десяти анальгінів випив, щоб хоч якось збити біль. Поїхав у лікарню. Там дали уколи й наклали гіпс, бо наш дідусь помер і треба було йти на похорон. Це все було в останніх числах грудня 1989 року. Після похорону діда Микола пішов у лікарню, і його положили, щоб робити операцію, зшивати зв'язки.

Якраз було 31 грудня. Микола був у лікарні й почув, як на коридорі лікарі говорили про його операцію. Вони сказали, що навіть після операції нема шансу, що він не буде хромати. Миколу це все сильно вразило, й він пішов до свого лікаря й став просити відпустити його на зустріч Нового року у церкву. Лікар сказав, що не відпустить. А Микола чує сильне пробудження Духа Святого, щоб піти. Микола сказав лікарю: всерівно ж цих пару днів операцію робити не будуть. А лікар, не відпустить. Потім Микола говорив: диявол хотів, щоб він не пішов до церкви, щоб те, що він почув від лікарів, постійно крутилось у голові й спонукало на ропіт.

Але Микола відчував таке сильне пробудження Духа Святого, щоб не залишатись у лікарні. Десь хвилин з 20 він стояв на своєму. Тоді лікар взяв папери хвороби цієї ноги, просто кинув перед Миколою й сказав: «Йди, але більш до мене не приходь». Микола взяв ці папери з підлоги й сказав: «Добре, я не прийду до тебе». Й тут диявол хотів злякати його, навести страх, паніку, що не зможе більше йти до цього лікаря. Й так Микола разом з нами зустрічав новий 1990 рік у церкві, разом з молоддю. Слава Богу! Так пройшли й свята Різдва, разом прославляли Бога.

Минув майже місяць. Нога в Миколи була дуже страшна. Він ходив з палкою, але всерівно ступав на ту ногу. Й так як зв'язки не держали кості, нога нижче коліна стала вигнута, як колесо. Та ще й пропала вся мускулатура, була вже як суха нога, десь удвічі тонша за здорову, а може, й більше.

Тут Микола й зажурився. Й став молитись. Просто запитав у Бога: «Боже, Ти мене покарав? Чи це від диявола?» Й просто почув: від диявола, і вся та картина за той стілець промелькнула в голові. Тоді він все зрозумів: надія тільки на Бога, інакше він дійсно буде інвалід. Не знаю, скільки днів він постився, молився. А потім сказав мамі, щоб поїхала до одного служителя, через якого діяв Бог. Мама поїхала, а Микола молився. Коли мама повернулась додому, Микола зустрів її й запитав: що було відкрито? Мама сказала: Бог Миколу оздоровив. Але поки що нога була хвора.

Тоді Микола взяв палку, з якою ходив, вийшов на поріг і голосно став говорити: «Знаю, дияволе, що ти хотів зробити мене інвалідом. Але цього не буде! В Ім'я Ісуса Христа я приймаю оздоровлення, яке Бог мені дає. Й ця палка мені більше не потрібна…» Й кинув ту палку далеко у сніг. Й став йти. Казав: перший крок, болить. Другий крок… й так пішов, як завжди ходив. Слава Богу! Бог оздоровив повністю. Через короткий час нога стала, як завжди була.

Лікарі говорили: як зроблять операцію, то рік чи більше не можна піднімати навіть не важке, бо зв'язки зможуть розійтись. А Бог оздоровив, і Микола зразу ж пішов працювати на стройку. А там робота тяжка. Наш Бог Всесильний й Всемогутній, слава Йому, алілуя! Так Бог нас повчає й випробовує цими трудностями. Після цього наша віра стає сильнішою.