Як Миколу забирали в армію

Микола вчився у Рівному після 8 класу, й там стояв на військовому обліку. Але оскільки йому не дали диплом, бо був віруючий, він переїхав жити у Франкопіль і став на військовий облік у районі, в Корці. У Рівному його ніхто не турбував і в армію ще не брали, хоч було вже 19.

А в Корці зразу ж взялись за нього й стали викликати на бесіду, щоб забрати в армію. А наші старші брати, Володя й Валік, якраз уже відслужили в армії й присяги не приймали. Коли Микола прийшов до військового кабінету, то по фамілії Ярмошик відразу знали, що він брат цих Ярмошиків і не буде приймати присягу. Й зразу ж озлобились на Миколу, бо знали, що не переконати цих віруючих.

Там вони кричали на Миколу й маніпулювали: як не будеш приймати присягу, то відправимо на саме далеке й погане місце. Що вони й зробили, відправили в саму далеку точку: Мурманська область, місто Североморськ, на самому північному полярному колі, на березі Баренцового моря. Там при радянській владі випробовували свою зброю, і було саме брудне повітря з радіацією. Там сильні морози з полярними сяйвами.

Перед тим як забрати Миколу в армію, повідомлення прийшло з воєнкомату в передостанній день, і ще знову викликали у воєнкомат разом з татом. Вони хотіли ще звинуватити тата, що ніби то тато не дозволяє приймати присягу. Й там у кабінеті держали їх декілька годин, десь до 9 вечора, а в 5 ранку вже треба було бути біля воєнкомату. А ще треба було добратись до Франкополя з Корця, 18 кілометрів, і так пізно автобуси вже не ходили. Але Бог потурбувався й у цьому, слава Богу!

Зібралась молодь з церкви й старші брати, щоб помолитись за Миколу, провести в далеку дорогу, а Миколу й тата спеціально держали й не відпускали. Так диявол хотів збити юне серце Миколи з правильної дороги, яка веде до Бога. Але Бог беріг Миколу на всіх його шляхах, за що велика подяка Богу. Й в армії скільки всього прийшлось пережити, то тільки міг усе пройти з вірою у Всемогутнього Бога.

Для мене це приємні спогади й приклади: що мої брати мали таку тверду віру в Бога й, не дивлячись ні на що, залишались вірними тільки Богу! Слава Богу! Просто дуже жалко було дорогого братика, що йому попереду 2 роки армії, а його спеціально держать у кабінеті, щоб не змогли помолитись за нього, поблагословити, дати наставляння 😭 Розумію його юне серце, скільки прийшлось всього пережити.